Мистецтво

Аміна Ґуріб-Факім, Антоніна Прихотько, Балкісса Чайбоу, Марія Бек, Мері Ком, Євгенія Мариниченко, Наталія Кобринська… Можу закластися, що для більшості з вас ці імена, попри те, що належать вони видатним жінкам, досягнення яких важко переоцінити, звучать незнайомо. Так уже склалося, що довгий час історію писали чоловіки. І що властиво, писали переважно про чоловіків. Тому жінок, про яких нам забули розповісти вдома, у школі, в інституті, у новинах тощо і справді багато. На щастя, останнім часом на цю проблему звернули увагу. Так, лише цього року в Україні вийшло одразу кілька дитячих видань про визначних жінок, зокрема три збірки біографічних оповідань: «Сила дівчат», «Це зробила вона» і «Казки на ніч для дівчат бунтарок». Дві перші створені в Україні, остання перекладена з англійської. Усі три викликали ажіотаж на нашому книжковому ринку, усі три заслуговують уваги. Чим вони різняться? На кого розраховані? І чи мають недоліки, про які варто знати? Про все це розповім далі.

Серіали у ХХІ столітті — важливий феномен. Багатосерійні історії розповідають про різні сфери життя і, на відміну від кіно, можуть детально розкрити життєву динаміку персонажів. Це не лише розваги. Телекартинка — джерело інформації про сучасні соціальні норми, вона транслює моделі поведінки, яку глядачі й глядачки мимоволі запозичують і відтворюють у реальному житті. Отже, серіали мають потенціал політичного впливу, і — це важливо — аудиторія з її запитом впливає на серіали навзаєм. Як за останні десятиліття емансиповані жінки змінили телесеріали, як телесеріали змінили жінок і які це матиме політичні наслідки — далі в статті.

Найвідоміший серіал сучасності «Гра престолів» багато хто сприймає як наскрізь комерційний продукт, який експлуатує теми насильства й сексу. Насправді ж це культовий твір, у якому, крім мистецької цінності, закладено важливий феміністичний посил. Філософиня Любов Терехова пояснює, чому його варто подивитися (або передивитися) всім і на що звернути увагу в контексті жіночої емансипації. Чому Серсея не така негідниця, якою здається на перший погляд, чому Кхал Дрого мусив померти, що об’єднує Даенерис і Джона Сноу (не те, що ви подумали)? Хто єдиний абсолютно позитивний персонаж серіалу, а хто найкрутіший? І головне — що жінки з «Гри престолів» розповідають про наше сьогоднішнє суспільство?

Темою виставки сучасного мистецтва 2015 року став феміністичний погляд на материнство – розгляд його через прискіпливий аналіз особистого і суспільного, осмислення становища жінки, яка взяла на себе відповідальність народжувати і виховувати. Кураторка Оксана Брюховецька.

Docudays UA 2018 року під назвою «Рівні рівності» тішить неймовірною підбіркою фільмів про жінок. Це не лише три чудові, дуже різні фільми в програмі «Проста жіноча рівність», а й жінки, які виходять на передній план у фільмах інших програм, серед них і «Квірність», і «Поважна рівність», і Docu/Хіти.

Бразилія, Швеція, Уганда — три країни в різних частинах світу, три локальні спільноти сексуальних і гендерних дисидент_ок зі спільним баченням майбутнього. Така географія блоку про порушення прав за ознаками сексуальної орієнтації і гендерної ідентичності «Квірність» на фестивалі Docudays UA. Ці ознаки разом із гендером, релігійністю, віком та інвалідністю входять до стандартного переліку антидискримінаційної адвокації, за яким структуровано цьогорічну позаконкурсну програму.

Феміністичне порно — це не просто альтернатива мейнстрімному, тобто орієнтованому на чоловіків. Воно передбачає бажання жінки розвивати й досліджувати свою сексуальність, а ще такі принципи, як дотримання прав людини та контроль актор_ок за тим, що відбувається під час зйомок. Якщо індустрія порно змінюватиметься синхронно з емансипацією суспільства, згодом стандарти feminist porn — розмаїття, добровільність, дотримання прав людини, контроль усіх причетних за тим, що відбувається, — стануть обов’язковими для всіх. Хто ж були ті хоробрі жінки, які першими почали знімати феміністичне порно? Коли й чому це сталося?

«Якими нас прагнете: фемінізм в українській літературі» - виставка-лекторій, реалізована Музеєм книги і друкарства України спільно з Фондом ім. Гайнріха Бьолля в Україні у березні 2017 року. Курс включає 6 лекцій, які допомогають переосмислити роль жінки-авторки у ХІХ, здійснити своєрідний екскурс в історію зародження жіночого руху в Україні та його відродження у феміністичних студіях 80-90-х років минулого століття.

Чи помічали ви, що в наших уявленнях про майбутнє (особливо це видно в кіно) герої часто носять однаковий одяг, який не можна назвати жіночим або чоловічим? В останні десятиліття дедалі більше дизайнерів відмовляються від гендерного маркування одягу. Колекції гендерно нейтрального вбрання можна побачити на світових подіумах, показах незалежних брендів і навіть на полицях мас-маркетів. Чому мода на «гендерну нейтральність» набирає обертів саме тепер, чи справді такий одяг «нейтральний» і що станеться, якщо одяг перестане однозначно сигналити про стать тіла, яке він покриває?

На фестивалі Докудейз був показаний фільм данських режисерок (Леа Ґлоб і Метте Карла Альбрехтсен) про сексуальне життя жінок із Копенгагена. Фільм, що інтригує своїм описом та фотографією жінки в ліжку в анонсі фестивалю, в дійсності виявляється більш сухим і зведеним до слухання – впродовж години перед камерою ми бачимо в основному крупні плани облич жінок, що прийшли на кастінг і сідають на стілець на фоні стіни, чуємо їхні історії або ж часто досить стислі відповіді на запитання. Сама зміна модусу сприйняття еротичного наративу з візуального на мовний, акустичний, дається не завжди легко. Та й історії, що звучать, часом не надто розважальні.